es fr he it nl pl by ua pt de en EN ES FR IT NL PL UA BY PT DE
розділи
  • Економіко-географічна характеристика миру
  • Типи країн миру
  • Міжнародні організації
  • Історико-географічні регіони
  • Населення миру
  • Розміщення населення
  • Етнічний і релігійний склад населення
  • Трудові ресурси
  • Світові природні ресурси
  • Ресурсо-забезпеченість
  • Світове господарство
  • Територіально-господарська структура
  • Енергетика
  • Конструкційні матеріали
  • Машинобудування
  • Сільське господарство
  • Міжнародний туризм
  • Міжнародні економічні зв'язки
  •  Трудові ресурси

    Трудові ресурси й зайнятість населення

    До трудових ресурсів ставиться та частина населення, яка досяглася працездатного віку, у кожній країні обумовленого законодавчо (у США, Росії, Україні - 16-60 років, у Канаді - 15-66, у Мексиці й Португалії - 12-65). У багатьох країнах, що особливо розвиваються, пенсійний вік взагалі не визначений, оскільки відсутнє пенсійне забезпечення. У міжнародній статистиці працездатним прийнято вважати населення у віці від 15 до 65 літ

    На практиці в багатьох країнах миру використовується поняття " робоча сила" - усі працюючі (економічно активне населення) і ті, хто має бажання працювати (зареєстровані на біржі праці безробітні). Через невизначеність статусу безробітного й складності розрахунків для сільської місцевості поняття " робоча сила" не повністю відповідає своєму значенню, тому використовують більш конкретне - трудові ресурси. До трудових ресурсів ставляться всі люди, що досяглися працездатного віку ( крім інвалідів), що й працюють, у віці старше й молодше певного вікового бар'єра. По статистиці ООН працездатний контингент становить приблизно 65% населення миру

    Частина трудових ресурсів, безпосередньо притягнута в суспільне виробництво на даний час, становить економічно активне (зайняте) населення. На нього доводиться у світі майже 3/4 трудових ресурсів. Не задіяна в суспільнім виробництві частина трудових ресурсів ставиться до безробітних. Рівень безробіття змінюється в часі й неоднаковий у різних країнах. Він залежить від рівня розвитку економіки країни, характеризує деякою мірою рівень життя населення і є одним з важливих соціально-економічних показників. Безробіття охоплює насамперед спеціалізовані райони, що є найбільш чутливими в кризових ситуаціях. Чим різноманітніше сфери додатка праці, тем менше ризик безробіття

    Структура зайнятості відбиває структуру господарства країни, рівень розвитку окремих галузей, особливості структури промисловості становить 25-40%, а кількість зайнятих у сільськім господарстві постійно зменшується. У той же час до 50% і більш зростає кількість зайнятих в обслуговуванні, де представлені не тільки такі традиційні види діяльності, як торгівля, утвір, охорона здоров'я й відпочинок, але й фінансово-банківська інформаційна та інші види діяльності. В

    країнах, що розвивати близько половини населення зайняте в аграрному секторі економіки. Частка зайнятих у промисловості тут не перевищує 15%. Значний відсоток становлять зайняті в сфері обслуговування, переважно в торгівлі й сфері побутових послуг. У постсоціалістичних країнах основна частина населення зайнята в матеріальнім виробництві (майже 40% - промисловості й 20% - у сільськім господарстві). На галузі обслуговування доводиться близько 30%, причому 2/3 з них зайнято 1 утворі, охороні здоров'я, культурі. Таким чином, прослідковується закономірний зв'язок між структурою зайнятості, Структурою виробництва й типом країни. По динаміці галузевої структури зайнятості можна простежити зміни | галузевій структурі господарства окремої країни

    Розділи

  • Сфера обслуговування
  • Якість трудових ресурсів
  • Демографічні ознаки
  • Міське й сільське населення

  •